ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗМІСТОВНОЇ СТОРОНИ КРИМІНАЛЬНОЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

 

Гумін Олексій Михайлович,

доктор юридичних наук,доцент,

завідуючий кафедри кримінального права і процесу

Навчально-наукового інституту права та психології

Національного Університету «Львівська політехніка»

 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗМІСТОВНОЇ СТОРОНИ КРИМІНАЛЬНОЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Нині ми, на жаль, констатуємо, що криміногенна ситуація в Україні є складною, напруженою, а її негативні тенденції не тільки зберігаються, а й поширюються [1, с. 31]. На сучасному етапі розвитку у всіх сферах соціальної дійсності (економіка, політика, армія, виробництво, побут, дозвілля та ін.), коли можна простежити перехід від старого до традиційно складного нового, проблема кримінальної насильницької поведінки виноситься на передній план. Невміння конструктивно вибудовувати взаємостосунки призводить до того, що насильство є прийнятним шляхом до вирішення проблем на мікро- та макрорівнях держави, суспільства і окремої особистості [2, с. 127].

Більшість, із чим ми стикаємось повсякденно, пов’язане з насильницькою поведінкою, яка сприймається вже як норма, а інколи як форма необхідної дії. До таких «нормальних» взаємин часто належить фізичне покарання дітей, сексуальна експлуатація жінок, расизм [3, c. 98]. Будучи простим механізмом для досягнення поставленої мети, насильство постало як складова звичного способу життя. Воно постійно генерує відповідні прагнення, диктуючи щоразу новий вибір засобів для задоволення людських потреб. Про наявність насильства свідчать і результати проведеного нами анкетування (81,7% опитаних). Більше того, як зазначають понад 60% опитаних, високий рівень насильства загалом позитивно впливає на рівень протиправної поведінки громадян та негативно на стан здоров’я усіх членів суспільства.

Насильство в сучасному світі стає традиційним і популярним методом вирішення усіх політичних, міжнаціональних і навіть міжрелігійних конфліктів. У світі процвітає терор. Поновилась мода на захоплення заручників та викрадення людей. Складається враження, що культура скочується назад до середньовіччя. Водночас посилюється п’янство та наркоманія, що, своєю чергою, пов’язано зі збільшенням побутових вбивств, розбоїв, рекету.

Низка сучасних учених, які досліджують проблеми насильства, розглядають його як невід’ємний і навіть необхідний елемент суспільного життя [4, с. 91; 5, с. 353].

На превеликий жаль, 35,4% опитаних респондентів вважає насильство таким явищем, в яке не варто втручатись взагалі. Ми переконані, що суспільство незчується, як стане свідком глобальної проблеми, яка вже має чималі масштаби, адже лікувати хворобу (кримінально-насильницьку поведінку) можливо за умов пізнання її суті та основних форм прояву (її різновидів).

Безперечно, сфера насильницької поведінки дуже різноманітна – починаючи від примусу, аж до певного обмеження свободи. Враховуючи, що йдеться тільки про діяння, передбачені чинним КК, то правомірно говорити про кримінально-насильницьку поведінку, виявом якої виступає саме кримінальне насильство.

Виникає питання: навіщо виокремлювати насильство і кримінальне насильство, насильницьку і кримінально-насильницьку поведінку, адже все можна охопити лише насильницькою поведінкою та її проявом?

У міжнародних документах зазначається, що кримінальне насильство, будучи злочинним діянням, становить процес, який проходить на індивідуальному рівні, на рівні суспільства і є вельми поширеним на світовій арені [6, с. 5].

Як бачимо, крім вищенаведеного, виокремлення кримінально-насильницької поведінки в окрему правову категорію дозволить визначити її вкрай небажаний трирівневий вплив: індивідуальний, суспільний та світовий.

Кримінальне насильство створює атмосферу страху, невпевненість у своїй безпеці, хвилювання за близьких, тому теоретичне формулювання та законодавча захищеність від прояву кримінальної насильницької поведінки дозволить почувати себе безпечніше у власній державі.

Кримінальна насильницька поведінка, окрім «повсякденної функції», виконує певну роль і в періоди загострення соціальних протиріч, що призводять до соціальних конфліктів, негативні наслідки яких суттєво погіршують соціальні умови життєдіяльності людей. Це, як правило, зумовлює появу таких негативних явищ, як громадянські війни, збройні конфлікти, масові повстання, зростання насильницької злочинності.

Однак, зауважимо, що кримінальна насильницька поведінка не може самостійно проявитись тільки як наслідок соціальних протиріч чи конфліктів. Основна її опора – це соціальна деформація. Відповідно, складається своєрідна система норм, що виходить за межі офіційного існування права, яке пов’язане із процесами інфантилізації і маргіналізації, тобто з тими явищами, які інтенсивно розвиваються в країні. З’являється проблема руйнування особи, що тісно пов’язана з потворними формами міжособистісних стосунків, зокрема таких, як алкоголізм, наркоманія, проституція. При цьому пошук причин кримінального насильства орієнтується на такі об’єкти дослідження, як особа і соціальне середовище.

Зазначимо, що насильницька поведінка має свою сутність, яка проявляється «в єдності усіх різномантіних та суперечливих формах його насильства буття» [7, с. 665]. В.І. Даль визначав насильство як «примушування, неволю... дію сором’язливу, образливу, незаконну та свавільну» [8, с. 468].

Підтримуємо думку, що властиво розглядати насильницьку поведінку як елемент політичної, соціальної, економічної організації суспільства. Зокрема, Я.І. Гілінський визначає низку явищ сучасного життя, пов’язуючи їх з насильницькою організацією суспільства: раціоналізація суспільного життя при елімінації свободи індивіда; масові злочини на ідеологічній, релігійній, етнічній основі; колосальне посилення репресивних можливостей держави; руйнівні соціальні революції і реформи [9, с. 18].

До проблеми насильницької поведінки як певної сукупності вчинків, дій окремої особи чи групи осіб прикута наукова увага фахівців різних галузей знань [10, с. 112]. Але насамперед її дослідження стосується кримінології, метою якої є вивчення такого виду поведінки людей чи їх групи, який характеризує її як конкретний злочин, адже злочин – це «діяння, певний вчинок особи» [11, с. 32].

Тому, на нашу думку, вивчення кримінальної насильницької поведінки як більш складної соціальної закономірності повинно зводитись до узагальнення кожного її кримінального насильницького вчинку та водночас не забувати про те, що термін «кримінальна насильницька поведінка» складається із двох різнорідних категорій: поведінки та кримінального насильства.

 

Література

1. Коваленко В.В. Деякі висновки щодо існування організованої  злочинності та заходи протидії // Роль органів внутрішніх справ  у  сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві: матеріали  міжнародної науково-практичної конференції / В.В. Коваленко. – Львів, 2000. – С. 31–35.
2. Ищенко М.В. Социальные практики предотвращения домашнего насилия над женщинами: дисс. на соискание уч. степени канд. соц. наук: спец. 22.00.04. / М.В. Ищенко. – Саратов, 2005. – 150 с.
3. Криминология. Общая часть / под ред. В.В. Орехова. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1992. – 211 с.
4. Attride-Stirling J. On Becoming Natural: PhD thesis / J. Attride-Stirling. – London: University London, 1997. – 223 р.
5. Auburn Т. «You punched him, didn’t you?»: versions violence in accusatory interviews / Т. Auburn, С. Willig. & S. Drake // In Discourse and Society, 1995. – № 6. – P. 353–386.
6. Минская В.С. Поведение потерпевшего в генезисе преступлений против личности: дисс. на соисканик уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / В.С. Минская. – М., 1972. – 317 с.
7. Философский энциклопедический словарь. – М., 1989. – 815 с.
8. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4-х т. / В.И. Даль. – М., 1998. – Т. 3. – 556 с.
9. Гилинский Я.И. Понятие преступности в современной криминологии / Я.И. Гилинский // Труды Санкт-Петербургского юридического института Генеральной прокуратуры РФ. – СПб., 2001. – № 3.

10. Кондратьєв Я.Ю. Психологічні особливості організованих злочинних об’єднань / Я.Ю. Кондратьєв, С.Д. Максименко, Б.В. Романюк. – К., 2002. – 436 с.

11. Бойцов А.И. Понятие насильственного преступления / А.И. Бойцов // Криминологические и уголовно-правовые проблемы борьбы с насильственной преступностью. – Л., 1988. – 136 с.