ПОЛІТИКА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНУ ЮСТИЦІЇ СУДОВИХ ВИКОНАВЦІВ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-х рр. (на прикладі Дрогобицької області)

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

Думанівська Алла Ярославівна,

аспірантка кафедри історії держави і права ІНПП НУ «Львівська політехніка»

ПОЛІТИКА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНУ ЮСТИЦІЇ ‑ СУДОВИХ ВИКОНАВЦІВ ‑ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-х рр.

(на прикладі Дрогобицької області)

Впродовж 1944-1953 рр. в УРСР, зокрема і західноукраїнських областях, проходила кампанія з покращення виконання судових рішень. Її ініціатором виступило Міністерство юстиції УРСР, в складі якого як окремий підрозділ діяли судові виконавці. За останніми закріплювався обов’язок виконання судових рішень за цивільними позовами, а також виконання вироків за кримінальними справами в частині майнових вилучень.

Важливого значення в ході такої роботи надавалося кваліфікації судових виконавців (тут і далі курсив наш – А.Д.). Так, у 1952 р. в доповіді про кадри, заступник начальника Управління Міністерства Юстиції (МЮ) в Дрогобицькій області зазначив, що робота з кадрами судових виконавців в народних судах області організована відповідно вимог ЦК КПРС, МЮ СРСР й УРСР та направлена на підвищення ідейно-політичного рівня і ділової кваліфікації, підвищення якості роботи судових виконавців з виконання рішень суду і, особливо, на покращення роботи із стягнення суми на погашення розтрат і розкрадань [1, арк. 1].

Кадрова робота провадилася кількома етапами: підбір кандидатів на посаду судового виконавця; організація проходження практики призначеного судового виконавця; організація роботи з підвищення ділової кваліфікації судових виконавців; організація роботи з підвищення ідейно-політичного рівня судових виконавців. Кінцевим етапом стала атестація судових виконавців.

Підбір кандидатів на посаду судового виконавця здійснювався Управлінням Міністерства юстиції в області за погодження партійних органів району з освітою не менше 7 класів середньої школи, з позитивним відгуком про попередню роботу. Кандидати підбирали із мешканців західних областей України. Відділ кадрів міністерства детально знайомився з матеріалами особистої справи кандидата і перевіряв її, особливо перевірялись причини переводу з однієї роботи на іншу. З попередніх місць праці вимагались відгуки і  характеристика про кандидата на посаду судового виконавця, та визначалась наявність судимості.

З кожним претендентом на посаду, начальник Управління Міністерства юстиції проводив бесіду і знайомився з матеріалами його особової справи. Після призначення кандидата на посаду судового виконавця, міністерство приймало заходи до передачі йому справ і забезпеченні проходження практики [Там само, арк. 3].

Організація проходження практики призначеного судового виконавця полягала в підвищенні його професійної кваліфікації. З метою детального ознайомлення судового виконавця з його обов’язками, в народний суд де він був прикріплений направлявся найбільш досвідчений судовий виконавець. Так, призначений судовий виконавець І дільниці народного суду м. Дрогобич тов. Гнатенко О.Е. , котрий раніше працював секретарем цього ж суду проходила виробничу практику протягом 25 днів під керівництвом судового виконавця ІІІ дільниці м. Дрогобич тов. Політаєвої Е.Т. Також, під її керівництвом проходив практику судовий виконавець ІІ дільниці м. Дрогобич Лукашенко М.Е. [Там само, арк. 4]. В нарсуді Добромильського району призначений судовий виконавець проходив виробничу практику протягом 25 днів під керівництвом судового виконавця нарсуду м. Самбір.

Відряджений судовий виконавець, котрий був призначений для навчання недавно призначеного судового виконавця, спочатку сам в присутності практиканта виконував рішення суду, показував як вести провадження, та проводити перевірку виконавчих листів. Після засвоєння практикантом порядку виконання рішень, під наглядом і керівництвом відрядженого судового виконавця, він здійснював провадження згідно закону. Після проходження практики, вся діяльність судового виконавця знаходилась під безпосереднім керівництвом і контролем народного судді. Продовж 4-5 місяців самостійної роботи у судового виконавця проводилась ревізія його роботи, та на оперативній нараді було розглянуто результати його роботи. На відповідній нараді визначалась можливість судового виконавця працювати без повторної практики, або іншої допомоги [Там само, арк. 5].

Організація роботи з підвищення ділової кваліфікації судових виконавців полягала в проведенні щоденних занять в народному суді з вивчення Інструкції про діловодство народного суду, Інструкції про порядок виконання судових рішень, та іншого законодавства. Так, у 1952 р. Управлінням Міністерства юстиції  в Дрогобицькій області з метою підвищення кваліфікації судових виконавців було проведено 5 нарад і семінарських занять, та організовано вивчення книги № 9 «Бібліотека народного судді» - Виконання рішень суду» [Там само, арк. 6].

Для складання програми семінарських занять використовувались матеріали ревізії роботи судових виконавців, вказівки Міністерства юстиції СРСР і УРСР. Так, на проведеному семінарі 11 січня 1952 р., крім окремих тем з Інструкції виконання рішень, з наказу МЮ СРСР № 39 «Про порядок виконання рішень суду», Управлінням МЮ в Дрогобицькій області було розглянуто якість роботи і обговорено досвід роботи окремих судових виконавців за матеріалами ревізії. Наприклад, на семінарах було обговорено досвід роботи судових виконавців народних судів Самбірського району тов. Пасічної, ІІ дільниці суду м. Стрий – тов. Вихованського,  Ходорівського району тов. Бондаренка та ін. [Там само, арк. 7].

Підготовка і перепідготовка судових виконавців на юридичних курсах. Так, у директиві № Д-6 від 3 березня 1953 р. Міністерства юстиції УРСР «Про роботу Київських трьох місячних курсів перепідготовки судових виконавців» зазначено про результати перевірки роботи Київських трьох місячних курсів перепідготовки судових виконавців. Колегія Міністерства юстиції УРСР відмітила, про набір в першому і другому потоках судових виконавців, та про недоліки в організації навчального процесу. Так, в міністерстві зазначено про те, що на курсах не проводились необхідні заходи з підвищення якості викладання, не обговорювались написані тексти уроків, методичних розробок окремих тем, не обговорювались плани і тезиси уроків [Там само, арк. 13]. Педагогічна рада систематично не виконувала планів роботи і заходів посилення політико-виховної роботи, та не розробила заходи по вивченню курсантами рішень ХІХ з’їзду КПРС і праці Й.В. Сталіна «Економічні проблеми соціалізму в СРСР» [Там само, арк. 14].

Організація роботи з підвищення ідейно-політичного рівня судових виконавців у 1951-1952 навчальному році в Дрогобицькій області полягала в навчанні судових виконавців у вечірніх партійних школах при райкомах  міськкомах партії. Так, станом на 1952 р. у вечірніх партійних школах при райкомах і міськкомах партії навчалось 12 осіб, в кружках з вивчення короткого курсу історії ВКП(б) – 10 осіб, в кружках з вивчення біографії В.Леніна і Й.Сталіна – 9 осіб [1, арк. 9]. Також, при проведенні семінарських занять з судовими виконавцями управлінням практикувалась читання лекцій на політичні теми силами лекторського бюро міському партії.

Так, зокрема, з метою контролю за навчанням працівників суду, Управлінням Міністерства юстиції, в тісному зв’язку з секретарями партійних і комсомольських організацій, проводились бесіди з керівниками кружків і партійних шкіл про успішність судових виконавців, та їх роботу над вивченням матеріалу [Там само, арк. 10].

У 1953 р. згідно наказу № 3 від 12 січня 1953 р. Міністерства юстиції УРСР відповідно з директивними вказівками Міністерства юстиції СРСР № П-110 від 30.09.1952 р. було зобов’язано провести атестацію судових виконавців всіх народних судів УРСР [2, арк. 1].

Серйозною проблемою кадрової роботи серед судових виконавців був низький загальний і, зокрема, фаховий освітній рівень. Так, станом на 1952 р. із судових виконавців в області середню юридичну освіту отримала лише одна особа, незакінчену середню юридичну освіту, тобто ІІІ курс Львівської заочної юридичної школи – одна особа, загальну середню освіту – 11 осіб (10 клас вечірньої школи), незакінчену середню освіту – 21 особа [1, арк. 2].

Отже, апарат судових виконавців судів західних областей України у післявоєнне десятиріччя, формувався за партійним принципом – з осіб, відданих радянській владі та комуністичній ідеї. Здобуття спеціальної юридичної освіти відбувалося уже в умовах практичної роботи – на короткотермінових семінарах, курсах тощо. Якість такої освіти, а отже, і кваліфікація кадрів нижчої і середньої ланок залишала бажати кращого. Також постійна увага приділялася політичній освіті та ідеологічній обробці кадрів суду.


Література

  1. Доклад о работе с кадрами судебных исполнителей: 1952 г. – Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф. Р- 1371, оп. 1, спр. 76, арк. 11.
  2. Приказы Министерства юстиции УССР: 12 января – 10 декабря 1953 г. ‑ ДАЛО, ф. Р-1371, оп. 1, спр.77, арк.60.