РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЮРИДИЧНОЇ ДУМКИ У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА ІСПАНІЇ

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

Д.Є. Забзалюк,

професор кафедри теорії та історії держави і права

факультету з підготовки слідчих, к.і.н., доцент

(ЛьвДУВС)


РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЮРИДИЧНОЇ ДУМКИ У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА ІСПАНІЇ

В результаті „правового ренесансу” в Європі, який наступив в результаті створення уніфікованого Граціаном в першій половині ХІІ ст. канонічного права, відбувається вироблення кодифікованих актів, які, по-суті, поклали початок створенню національного законодавства європейських країн. Саме в цей період з’являються перші трактати по королівському праву (трактат Гленвіла), а також перші великі королівські законодавчі акти: Ассізи Аріано Рожера ІІ, статути миру Фрідріха Барбароси, Ассізи про володіння Генріха ІІ. „Крім того, в багатьох містах Італії, Фламандії, Німеччини та інших країн йшов процес створення перших серйозних зібрань міських законів, з’явились перші праці про феодальне право” [1, с. 41].

По всьому християнському світу розповсюджується і інший інструмент комунікації та влади: починається виготовлення і введення в обіг хартій. Використання письмових документів відіграло суттєву роль в процесі введення єдиного порядку на території Європи… Ці тексти, які мали юридичну силу і фіксували права на землі, будови, людей і доходи, були основним інструментом на службі у права, багатства і влади; вони складались і циркулювали по всьому християнському універсуму [2, с. 103-104]. Однак, варто зазначити, що „феодальні угоди, які збереглись у вигляді хартій та договорів, дійшли до нас в незначній кількості” [3, с. 328].

Європейська правова історія ХІІ-ХІІІ ст. була характерна виробленням та закладенням основ „загального права” на основі рецепції римського права у поєднанні із канонічним правом. Не стояв осторонь цих процесів і Піренейський півострів, де особливою правотворчою активністю вирізнявся король Кастилії і Леону Альфонсо Х Мудрий, правління якого припало на 50-80-і рр. ХІІІ ст.

Загалом, юридичну історію іспанських середньовічних королівств можна поділити на два етапи. Перший етап, який тривав з початку VІІІ по кінець ХІ ст. можна назвати „пасивною рецепцією римського права” [4, с. 14], який був характерний початком Реконкісти та появою „Вестготської правди”. Другий період охоплює ХІІ – середину ХІІІ століття, тобто до моменту появи першого універсального зводу законів „Сім Патрид”. Даний період характерний повою та розвитком університетів, а також кодифікацією норм звичаєвого, римського та канонічного права. Особливо яскраво даний етап був представлений за правління вищезгаданого короля Альфонсо Х.

„Законодавча діяльність сприймалась Альфонсо Х Мудрим як інструмент досягнення блага королівства. Його законодавча діяльність була дуже активною ще й тому, що він розглядав її як засіб кардинальної перебудови всієї системи політичних та соціальних відносин на принципах вищого блага” [4, с. 24]. Він послідовно рухався в напрямку уніфікації законодавства і вже у перший рік свого правління створив єдиний звід права для всіх міст свого королівства.

У 1256 році на основі місцевих грамот, привілеїв і хартій було створене так зване „Королівське фуеро Кастилії”. Дещо згодом, Альфонсо Х Мудрий створює ще один юридичний збірник під назвою „Зерцало”, де активно використовуються римські правові джерела, які домінують у порівнянні із нормами звичаєвого права.

Однак, найвідомішою пам’яткою права за правління короля Альфонсо Х Мудрого, зокрема, та всієї юридичної думки європейського Середньовіччя загалом, були „Сім Партид”. Даний звід права став фундаментом іспанської правової думки Нового часу і був фактично першим етапом розвитку конституціоналізму в Іспанії.

Структурно „Партиди”, як слідує з назви, складались із семи книг. Перша „Партида” включала в себе загальні норми, які визначали такі поняття, як „право”, „закон”, „звичай” і т.д., а також норми канонічного права. Друга „Партида” містила норми державного права, які регламентували правовий статус короля, народу, лицарства і людей науки; сюди ж були включені і норми військового права. Третя „Партида” була присвячена процесуальному праву, Четверта – сімейному, П’ята – зобов’язальному, Шоста – спадковому і Сьома – кримінальному [4, с. 27].

В цьому кодексі вперше в юридичній історії Піренейського півострова була вибудована цілісна система понять, які чітко та логічно були пов’язані між собою.

Варто зазначити, що створена в ХІІІ столітті в Іспанії правова система, яка базувалась на поєднанні римського та канонічного права, стала, по суті, еталонною моделлю для укріплення королівської влади, оскільки така правова рецепція дозволяла консолідувати монархам владну юрисдикцію у своїх руках та розвивати нове право, творцями якого ставали професійні легісти.


Література

  1. Берман, Дж. Гарольд. Вера и закон: применение права и религии. Пер. с. англ. яз. – М.: Московская школа политических исследований, 2008. – 464с.
  2. Ле Гофф Ж. Рождение Европы / Жак Ле Гофф ; [пер. с фр. А. Поповой].Санкт-Петербург : Alexandria, 2007. – 391с.
  3. Норман Дейвіс. Європа. Історія. /переклад з англ. П. Тарещук– Київ: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2008. – 1463с.
  4. Марей А.В. Язык права средневековой Испании: От Законов ХІІ Таблиц до Семи Партид / Предисл. С.Г. Келиной. – М.: Издательство ЛКИ, 2008. – 232 с.