Головне меню

Авторизація

Хто на сайті

Нікого

Основні етапи розвитку судової системи в УСРР 1920-х – середини 1950-х рр.

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

 

Думанівська А.Я.,

аспірант кафедри історії держави і права

Навчально-наукового інституту права та психології

Національного університету «Львівська політехніка»

 

Основні етапи розвитку судової системи в УСРР 1920-х – середини 1950-х рр.

Судоустрій УСРР бере свій початок з 4 січня 1918 р., від часу прийняття постанови Народного Секретаріату України «Про введення Народного суду». Роль радянських судів в Україні полягала в придушені опору класових противників. Центральне місце в системі судів належало революційним трибуналам, які були затверджені «Положенням про революційні трибунали» від 23 лютого 1918 р.[1;с.8]. Ці дві гілки судів   народні суди і революційні трибунали проіснували до 1922 року.

16 грудня 1922 р. у ході судової реформи, що розпочалася з переходом до НЕПу, ВУЦВК було затверджено «Положення про судоустрій УСРР» і введено в дію з 1 лютого 1923 р. [3;с.525]. Акт мав 4 розділи, які складалися з 12 глав і 94 статей.

Згідно зазначеного Положення судові органи, що існували раніше, скасовувалися, натомість утворювалася єдина система судових установ, яка складалася з трьох ланок: народні суди (діяли у складі одного судді і двох народних засідателів), губернські суди, Верховний суд УСРР.

29 жовтня 1924 р. ЦВК СРСР було прийняте нове Положення про судоустрій УСРР, введене в дію 23 жовтня 1925 р. [1;c.72-73]. Його поява зумовлювалася потребою узгодження законодавства УСРР з Основами судоустрою Союзу РСР і союзних республік. Документ містив 12 розділів, які включали 20 глав і 188 статей. Цим Положенням уточнювався склад єдиної судової системи, до якої входили: народний суд, окружний суд, Верховний суд республіки, спеціальні суди, а також Головний суд Молдавської АСРР. Особливістю цього акту було те, що він регламентував питання організації та діяльності не тільки судових органів, а й Прокуратури УСРР, слідчих, колегій захисників та ін.

Не зазнала істотних змін судова система УСРР в умовах згортання НЕПу. Затверджене спільною постановою ВУЦВК і РНК УСРР (11 вересня 1929 р.) оновлене Положення про судоустрій УСРР лише дещо відрізнялося від попереднього структурно (кількість статей збільшилася до 251-ї).

Процес тоталітаризації радянської судової системи та її послідовної централізації зумовив затвердження, спільною постановою ВУЦВК і РНК УСРР 25 вересня 1931 р., четвертого оновленого Положення про судоустрій УСРР. В ньому особливо наголошувалося, що судові органи республіки повинні боротися з будь-якими спробами протидії соціалістичному будівництву, активно сприяти соціалістичній індустріалізації країни, перебудові сільського господарства на соціальних засадах і рішучому наступу на залишки капіталістичних елементів. Важливою особливістю закріпленої у цьому Положенні судової системи було те, що нижчі ланки підпорядковувалися вищим судовим інстанціям не тільки в процесуальному, а й в адміністративно-організаційному відношенні.

Серйозно вплинули на радянське судочинство в Україні колективізація 1930-1933 рр., яка по-суті означала війну держави з селянством. Це призвело до зародження, т.зв. «кампанійського судочинства» [ширше відоме як «трійки», «двійки»   А.Д.], завданням якого було здійснення тиску на селянство шляхом судового переслідування. Партійно-радянський апарат широко залучав працівників судової системи здійснювати в селах «судилища» над тими селянами, які відмовлялись пристосуватись до режиму. В цей період були створенні залізничні суди (замість військових транспортних трибуналів), морські і річкові транспортні суди з метою посилення боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній роботі транспорту [4;с.152-154].

Розширенні повноваження Верховного суду УСРР були закріплені в Постанові ЦВК і РНК УСРР «Про розширення повноважень Президії Верховного суду УСРР» (23 червня 1935 р.) та в Законі СРСР «Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік» (16 серпня 1938 р.).

У 1941-1943 рр. в місцевостях, де оголошувався військовий стан, народні й обласні суди перетворювалися у військові трибунали. Лінійні суди залізничного і водного транспорту були реорганізовані у військові трибунали залізничних доріг і водних шляхів сполучень.

Після Другої світової війни цивільну судову систему в УСРР формально було відновлено зі скасуванням військових трибуналів (21 вересня 1945 р.). Однак військові суди й надалі продовжували відігравати провідну роль у судочинстві. Попри декларації того, що діяльність судових органів здійснюється на основі Конституції УРСР (1937 р.) та Закону СРСР «Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік» (1938 р.), склад Верховного суду УРСР був обраний тільки на початку березня 1947 р., а наприкінці 1947 – початку 1948 рр. було поновлено склад обласних судів. І тільки у 1949 р. відбулися перші вибори народних суддів і народних засідателів. Останні обиралися безпосередньо громадянами району. Вибори здійснювалися на основі затвердженого ПВР УРСР «Положення про вибори народних суддів» (10 жовтня 1948 р.). Принципи прямого і рівного виборчого права, таємного голосування у виборчому процесі мали формальний характер [2;с.797]. Суди усіх рівнів, як і раніше, діяли в умовах жорсткого партійного і державного контролю, наслідком чого стало підвищення рівня дисциплінарної відповідальності суддів.

Отже, в історії становлення радянського судочинства в Україні можна виділити декілька періодів: 1. створення в Україні радянської судової системи (1918-1921 рр.), який характеризується введенням єдиного народного суду та революційних трибуналів; 2. реорганізації і закріплення радянського судоустрою в УРСР (1922-1929 рр.), для якого характерне реформуванням судової системи та централізація судових органів; 3. становлення тоталітарної радянської судової системи в УРСР (1930-1943 рр.) та 4. – її утвердження.

 

Список використаних джерел

1. Сусло  Д.С. Організація судових органів Української РСР в період 1917-1925 рр. / Д.С. Сусло. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1960. – 88 с.

2. Терлюк І. Я. Історія держави і права України: Навчальний посібник.   К.: Атіка, 2011.   944с.

3. Усеінова Г.С. Первинна нормативна база судової системи України в період нової економічної політики.   Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10ugcnep.pdf

4. Хоптяр Ю.А. Судочинство і селянство України в 1929-1933 рр.   Режим доступу: histans.com/JournALL/histname/31/12.pdf

Додати коментар


Захисний код
Оновити